Звички (не)можливо поміняти

А ви знали, що ми завжди починаємо вдягати взуття із однієї і тієї самої ноги?

В якийсь момент життя наш мозок сформував для себе звичку довго не вирішувати “проблему світу” й автоматично обирати одну й ту саму ногу. Майже завжди. Кожен день. Одна і та сама нога, без усвідомлення чому. І таких автоматичних поведінок у нас велика кількість: простих, складних, тілесних, розмовних, мисленнєвих. А що, якщо ми не хочемо вдягати взуття отак, а хочемо по-іншому? Чи можна змінити цю “автоматику” і чи потрібно нам це?

Нещодавно я повісив крючок для рушника у ванній. Повісив праворуч від рукомийника, адже із дружиною ми вдвох правші, щоб було швидко й зручно витирати руки. Однак я зрозумів, що почати використовувати нове місце для рушника - це не те саме, що звикнути використовувати нове місце для рушника. Я відчув силу звички. Більше того, я відчув, що моє так зване “свідоме Я”, тобто конкретні думки та фокус, - доволі безсиле перед звичкою.

До цього крючка рушник висів два роки позаду на електричній сушилці. Після того, як я повісив крючок, приблизно два тижні я свідомо фокусно думав: “не повертатися на 180 градусів, от рушник одразу справа” - і… я все одно повертався. А потім ще місяць, щоб перестати повертатися автоматично вже без думок. Хоча інколи, коли я дуже поспішаю, я все ще можу автоматично повернутися до сушарки.

Це приклади лише вдягання взуття та витирання рук - не дуже важливих речей. Звичайно, вдягати взуття і витирати руки - важливо, але для нас не так важливо як ми це робимо: із лівої ноги чи із правої, світлим рушником чи темним - результат нас, скоріш за все, задовольнить. А уявіть, скільки у нас звичок “думати” та “діяти” в більш критичних ситуаціях, де конкретні “звичкові” думки та “звичкова” поведінка можуть призвести до небажаних результатів.

Більш практичний приклад: коли ми бачимо тортик, який полюбляємо, наш мозок мотивує нас з’їсти його. Він знаходить доволі переконливі аргументи, чому ми повинні з’їсти цей смаколик саме зараз, на кшталт: “Я з’їм зараз і реально обіцяю собі нічого не їсти ще три дні”, і вже неважливо, що ми тиждень тому обіцяли собі один смаколик на тиждень. Здається, що тут багато свідомого “неправильного” вибору, але насправді наша асоціативна пам’ять тихо й швидко дала нам безліч автоматичних думок, і деякі з них мають більший вплив на наше рішення. І тут здається, що ми повинні прибирати ці “автоматичні звички” і завжди фокусно обирати те, що нам справді потрібно, але все не так просто. Що ж таке ці звички?

Поділюся своїм визначенням. Звички - це те, що ви вже вмієте робити задля очікуваного результату. Іншими словами, це інструмент підвищення “зрозумілої” ефективності життя. На жаль, звички не розуміють наших високих абстракцій на кшталт “дієта”, “успіх”, “сенс життя” тощо, але звички розуміють прості речі: “після ситуації А зробити Б, щоб отримати В, як це завжди працювало”.

1. Думати складно. Якщо взуватись завжди із лівої ноги, то думати не треба. Автоматизуємо вдягання взуття, не аналізуючи
2. Думати складно. Якщо одразу розвертатися і тягнути руки, то думати не треба. Автоматизуємо розворот і руки, не аналізуючи
3. Тортик завжди давав енергію. Якщо мені потрібна енергія, то треба з’їсти тортик. Бажаємо тортик, не аналізуючи

Тож звички - не зло. Звички - інструмент. Більшість звичок нам реально допомагає. Нам буквально простіше жити без усвідомлення “із якої ноги я вдягаю взуття”. Це сила нашого мозку - оптимізувати й спрощувати цей процес. В той же час інструмент може бути неефективно застосований, адже “мікроскопом цвяхи теж можна забивати” (с). Із новим крючком для рушника в новому місці треба просто переналаштувати мозок на іншу звичку.

Виходить, що звичок потрібно позбуватися лише тоді, коли вони заважають або шкодять. У будь-якому випадку треба подумати над тим, що саме ви робите автоматично, чому це відбувається (тригер) і що ви хочете робити натомість. Просто захотіти “ніколи не їсти солодкого” - не має сенсу і насправді додає тільки страждань, а от “не їсти солодке, тому що у вас є інші способи наповнитися енергією і ви турбуєтеся про своє здоров’я” - це вже зовсім інша історія. Як люди позбуваються небажаних звичок?

Я для себе знайшов / визначив декілька ефективних способів змінити автоматичні думки чи звички. Ось деякі із них:

1. Прибрати тригер
2. Замінити іншим
3. Більша мета

“Прибери тригер” - для мене найпростіший і, напевно, найзрозуміліший. Для того щоб не боротися з тим, що хочеться з’їсти тортик, треба не заходити в крамничку з тортиками. Автоматична дія здебільшого запускається у певному середовищі або після певної дії і якщо цього середовища немає чи дії не відбувається - автоматика не працює.

“Заміни іншим” - це трохи складніше, адже вам треба придумати щось таке, що може “перевершити” поточну звичку. Наприклад, щоразу, коли хочеться з’їсти “шкідливий” тортик, можна спробувати з’їсти сухофрукт. Із часом, щоразу, коли вам буде хотітися чогось солоденького, вам почне хотітися сухофрукту, а не тортика. Тут дуже важливо те, що нова звичка повинна бути або легшою або приємнішою, адже без цього ви все одно будете повертатися до минулої звички.

“Більша мета” - це не те щоб спосіб, а більше дієвий елемент довгострокової мотивації та найскладніший із трьох. Кожного разу, коли хочеться тортик, треба проговорювати собі чого я його не повинен їсти в довгостроковій перспективі, саме нагадувати собі більшу мету, а не просто “зараз”. Саме проговорювати або прописувати десь, щоб формувалися нові асоціативні зв’язки. Цей метод ефективний тільки тоді, коли в нас є велика ціль, яка підкріплюється нашими діями “не їсти тортик”. В якийсь момент для нас буде важливіше тримати ритм глобальної цілі (нова звичка), ніж піддаватися маленькій слабкості.

Ці три способи лишень капля в морі порівняно з тим, що ви можете зробити, щоб позбутися небажаних звичок. Багато інших способів ви можете знайти в книжках, статтях, відеороликах, але, на мою думку, найкраще - це досліджувати свою поведінку самостійно й тестувати свої особисті способи. І якщо у вас є такі, то обов’язково поділіться ними зі мною!